Я тебе люблю. Дитина має вірити в те, що люблять її саму, а не «за щось». Ніколи не пов'язуйте свою любов до дитини з тим, що дитина робить: «Спо­чатку прибери в кімнаті, а потім я обійму тебе.», «Ти мені збрехав, тепер я тебе не люблю!» тощо. Дитині буде більш зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові, а потім вкажете на проступок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує, що ти ображаєш братика».

 Я радий(-а), що ти в мене є. Дитина дошкільного віку, вірить, що може впливати на на­вколишній світ. Саме тому вона часто вважає себе відповідальною за те, що відбувається навколо, наприклад, за родинні негаразди, непорозуміння, сварки тощо. За таких умов їй потрібно ще більше впевненості в тому, що ви щасливі тому, що вона у вас є. У жодному разі не висловлюйтеся на кшталт: «Це все через тебе!», «Якби ж тебе не було взагалі...». Адже навіть якщо ви одразу попросите вибачення за ці слова, і дитина вам щиро проба­чить, вони все одно назавжди залишать відбиток в її серці.

Я тебе розумію. Для дитини велике горе, коли вона загубила улюблену іграшку чи посва­рилася з другом. У такому разі ваш син чи донька потребує співчуття і втіхи. «Підбадьо­рювання» типу: «Це ж усього лише іграшка (дрібничка)!» або «Навіщо тобі той ображайко?!», дитина не розуміє.

Ти все зможеш. Дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Вислови «Добре зро­бив!», «Я впевнений, ти впораєшся!», «Ми тобою пишаємося!» що надихають дитину. Натомість ярлики: «плакса», «невдаха» або «Не вмієш за себе по­стояти!» — підґрунтя для комплексів. Також поширеною помилкою надто турботливих батьків є допомога і захист своєї дитини під час будь-яких негараздів. Навіть запевняю­чи дитину в тому, що вона доросла і самостійна, такі батьки замість неї «розбираються» з її кривдниками, часто не шукаючи причин конфлікту; контролюють взаємини з її дру­зями, а також успіхи у навчанні. Однак, щоб уміти пристосуватися до життя, дитина має вчитися самостійно розв'язувати свої проблеми. Тому завдання батьків — пояснити, на­правити, порадити, як знайти вихід з тієї чи тієї ситуації, але не робити це замість ди­тини. Ви надасте дитині моральну опору, якщо зміните фразу «Ліпше я це зроблю!» на «Спробуй іще раз, я впевнений, що у тебе все вийде».

Я тобі довіряю. Дитина з великим запалом прагне виправдати наданий їй кредит дові­ри. Не зважайте, якщо у неї не все виходить, ліпше похваліть за спробу зробити щось пра­вильно. Наступного разу ваш син чи донька уникатиме попередніх помилок. Якщо ж ди­тина постійно чує вислови на зразок: «На тебе не можна покластися...», «Із тобою ніколи не знаєш...», — не дивуйтеся, якщо вона замкнеться в собі або робитиме все навпаки, бо ж від неї все одно нічого іншого не очікують. Дитина, якій щиро та розумно довіряють у сім'ї, не виросте жорстокою чи грубою, а також не переступатиме визначених суспіль­ством меж.

Ми завжди з тобою. Упевненість дитини в тому, що батьки їй завжди прийдуть на допо­могу, дасть змогу багато що подолати.

Шановні батьки!

Дитина виростає щасливою і впевненою в собі, коли відчуває вашу підтримку. Адже їй важливо постійно отримуватипозитивні «послання» від близьких дорослих.

 

Не забувайте поєднувати «магічні слова» з відповідними вчинками, і ваша дитина буде щасливою!