Проблема лідерства сьогодні в усіх на вустах. Різні представники нашого суспільства замислюються над необхідністю плекання лідерів мало не з пелюшок. Однак що саме слід вкладати у це поняття? І які риси виховувати? Автор статті переконана: маємо допомогти кожній дитині стати господарем власного життя, навчитися управляти своїми думками, почуттями та вчинками, швидко орієнтуватися в будь – якій ситуації, брати на себе відповідальність, робити добро та організовувати інших для добрих справ. Саме такі лідерські якості й варто плекати у наших вихованців. Як це робити, поміркуємо разом.

Лідер і лідерство:суть понять.

     У понять «лідерство» і «лідер» англійське коріння,етимологічно вони походять від слів «шлях» і «вести»,оскільки раніше лідерами називали людей або судна,які прокладали чи показували шлях. Англійське слово leadership перекладається і як «лідерство», і як «керівництво»,що,зрештою,можна трактувати як вплив на інших людей з метою оптимального розв’язання спільних завдань.

     Якщо спробувати розкласти лідерство, як особистісну якість на складники, то виокремлюються такі риси,як упевненість,ініціативність,рішучість,активна позиція,здатність до генерування ідей,комунікативні здібності тощо. Проте поряд з позитивними рисами не можна залишати поза увагою й можливість прояву зверхності,ігнорування інших людей,жадібності чи заздрісності.

Можна говорити про три рівні розвитку лідерства в особистості.

Рівні лідерства.

І. Здатність узяти відповідальність на себе – базовий рівень,потрібний кожному для успішного життя в суспільстві.

ІІ. Готовність узяти на себе відповідальність за інших членів своєї групи: зрозуміти,оцінити,навчити,мотивувати до дії,підтримати,захистити.

ІІІ. Служіння суспільству,своєму народові – найвищий ступінь розвитку лідерства.

     Питання лідерства як проблема виховання охоплює принаймні три вузлові моменти:

1. дитячо – батьківські стосунки як чинник формування лідерських рис;

2. стосунки однолітків,взаємодія між ними як школа виховання лідера;

3. організація освітнього процесу як чинник сприяння або гальмування становлення й розвитку лідерських рис у контексті розвитку особистості дитини.

Типові помилки у розумінні лідерства.

     Батьки часто припускаються помилок у розумінні лідерства,коли справа стосується їхніх дітей.

     По- перше, вони невиправдано підмінюють сутність цього поняття,приймаючи за лідерство непокору (хибно вважають її проявом сили духу),дитячий егоїзм (трактують як незалежність) та ігнорування інтересів людей навколо (вбачають у цьому цілеспрямованість). Багатьох тат і мам цілком задовольнить,що їхня дитина здатна, «пробігши по головах», видертися нагору й переможно з'їхати з гірки поза чергою. Проте такі батьки й незчуються,як втрачають контроль над ситуацією, змушені підкорятися абсолютній владі маленького тирана або звести взаємодію з малюком до постійних конфліктів.

     Ще одна помилка – культивування в дитині відчуття власної унікальності,що зумовлює прояви зверхності та спотворює душу малюка, який відмовляється помічати й поважати інших людей.

     Дітям на етапі дошкільного дитинства справді притаманний певний егоцентризм, навіть сором’язливі прагнуть визнання. І це природно. Проте й малюка важливо навчити рахуватися з іншими людьми.

Відкриваймо лідерський потенціал.

     Завважимо:стосовно дошкільнят доречно говорити не про лідерство,а про розвиток ,який проявляється насамперед в активності.

     Що активніша дитина в грі,навчанні,змаганні,у взаємодії з іншими,то сильніше виражені в неї лідерські риси.

Прояви лідерських рис у дитини:

1. активність та ініціативність;

2. здатність швидко знаходити вихід зі скрутного становища;

3. готовність відстоювати свою думку та вміння переконувати інших;

4. рішучість і прагнення досягти поставленої мети;

5. авторитет серед дітей групи;

6. бажання бути в центрі уваги;

7. відповідальність;

8. уміння керувати групою, розподіляти завдання,доручення між дітьми;

9. психологічна готовність до роботи в команді;

10. адекватність в оцінці досягнутих результатів.

     Уже у старшій групі дитсадка можна виокремити постійних і ситуативних лідерів (лідер – інтелектуал,лідер – організатор,емоційний лідер тощо),визнаних та прихованих. Часто лідерський дух можуть пробуджувати певні ситуації. Таке,ситуативне, лідерство досить поширене,тому дітей варто до нього готувати.

Готовність стати лідером треба формувати в кожної дитини.

     Дуже важливо допомогти дитині осмислити сутність лідерства,усвідомити,що лідерство – це не так першість у всьому,як відповідальне служіння іншим,справі, країні. Упевнені:це допоможе мотивувати дитину на активний і націлений рух до того,щоб посісти гідне місце в суспільстві.

     Неприпустимим є «забалакування», тобто переведення виховного процесу лише на словесний рівень. Головне – забезпечити проживання нового знання як механізм його привласнення, а також свідоме прийняття дитиною наміру діяти певним чином («Тепер я буду…»).