Закликання весни – один із найцікавіших звичаїв наших предків.
У легендах і казках український народ створив образ весни-дівчини з вінком квітів на буйних косах, що «десь у садочку шиє сорочку».  Вона, ця вродлива дівчина, володіє величезними скарбами, від неї люди з давніх-давен щороку чекають щедрих дарів, а тому й виглядають її вранці, до схід-сонця: вибігають на горби, стають на воротях, вилазять на дах домівки – і запрошують, закликають її піснями.
Щоб шляхетно зустріти весну, діти  просили неньок: «Пусти, мати, весну закликати!»Саме так і зробили діти старших груп «Дзвіночок» та «Калинка».Після дозволу розпочали  співати веснянки, насамперед «кривий танець», яким починалися всі хороводи. Потім танцювали таночки та грали у веселі народні ігри. І Весна не забарилася: прийшла із теплим сонечком, щебетанням птахів  та зеленню трав.